Фільм "Білогвардійці"

Перехід до фільму: 

https://drive.google.com/open?id=0B_pnUz-giCdSQnU1MUxsekJEdFk

Конспект уроку 10 кл. Всесвітня історія

Презентація: https://drive.google.com/open?id=0B_pnUz-giCdSa1JPTzJBSDN5dFk
                      https://drive.google.com/open?id=0B_pnUz-giCdSbnBKTlF1U2hVRE0

Клас:10

Тема: Хто винен у громадянській війні в Росії ?

Мета: Узагальнити знання з теми «Громадянська війна» у вигляді навчального проекту. Створити проблемну  ситуацію  у ході  учнівської науково-практичної конференції, використовуючи  елементи рольової гри.

         Розвивати інтелектуальні здібності  під час визначення причинно-наслідкових зв»язків, вміння оцінювати історичні процеси, явища, підсумовувати, порівнювати, робити певні висновки, вміти відстояти свою точку зору з даної проблеми. Закріпити вміння працювати над проектом як однією із найважчих та найцікавіших інноваційних технологій. Сприяти розвитку самостійності, самоаналізу, самовдосконалення; вміння виступати перед аудиторією.

         Сприяти вихованню зацікавленості та поваги до минулого країни, народу; усвідомленню того, що громадянська війна – це найтрагічніша сторінка в історії будь-якого народу, повторення якої не повинно відбутися у сучасному суспільстві. Виховувати толерантність, повагу до точки зору іншого, вміння вислухати опонента.

Тип уроку:  узагальнення, систематизація знань з теми «Громадянська війна в Росії»

Вид уроку: учнівська науково-практична конференція з елементами рольової гри та  з використанням продуктів проектної технології

Обладнання уроку: записи музичних творів про громадянську війну, мультимедійні презентації учнів «Військова форма часів Громадянської війни», «Нагороди червоноармійців та білогвардійців», «Зброя та техніка часів Громадянської  війни», «Кожен приміряв на себе лаври переможця», відеофільм «Вулиці рідного міста»,  обладнання – комп»ютер, мультимедійний екран.

ХІД  УРОКУ:

1.     Організаційний момент: Привітання учнів із гостями, запрошеними.

11. Мотивація уроку:

Вчитель: Шановні гості, присутні! Сьогодні ми підіб»ємо підсумки своєї спільної роботи над проектом з теми «Громадянська війна в Росії». На учнівську науково-практичну конференцію сьогодні запрошені:Стеблюк Катерина – історик, Дунаєва Вікторія – представник табору «червоних», Глотова Євгенія – представник табору «Білих», Калюжний Володимир – представник табору третьої сили – анархістів, Каліман Станіслав – іноземний дипломат, уніформолог – Матвієнок Ксенія, вексиллограф – Карнаков Олексій , Трущенков Валерій – військовий фотограф, журналісти та представники засобів масової інформації.

Мета нашої конференції – дати відповідь на одне єдине запитання: Хто винен у громадянській війні  в Росії? Вважаю, що в процесі ми зможемо відшукати  відповідь.

 111. Основна частина

Громадянська війна у Росії вважається однією із найцікавіших сторінок в історії не тільки цієї країни, а й ряду інших. Тема громадянської війни посідає, як виявилося в ході нашого дослідження, особливе місце в історичній та художній літературі, брошюрах, статтях, документальних публікаціях, художніх кінострічках, у театральному мистецтві, на телебаченні, в пісенній творчості... Достатньо лише сказати, що історії громадянської війни присвячено близько 20 тис. книжок та наукових статей. В цей же момент слід зауважити, що у багатьох наших сучасників сформувалися неоднозначні та нерідко викривлені уявлення про цю трагедію. Для одних героєм залишається ПавкаКорчагін, для інших – поручік Голіцин. Одні знають цю війну по стрічках «Свадьба в Малиновке», «Неуловимые мстители»,  уявлення ж  інших основані на «Тихому Доні» М.Шолохова, мемуарах А.Денікіна, на більш точних історичних фактах. На мій погляд , усе залежить від рівня вихованості людини та бажання пізнати історичне минуле з різних точок зору.

         Не для кого не є секретом, що цілі покоління громадян колишнього СРСР виховувалися на героїзмі та романтиці революції. Мільйони хлопчиків СРСР у 30-ті роки бажали бути схожим на Чапаєва. Не злічити дівчат та юнаків, що вступили на  палаючі шляхи Великої Вітчизняної війни під звуки улюблених пісень – «Каховка», «Орленок», «Дан приказ ему на запад», «Боевой 18-й год...» (Прослуховуються уривки з пісень)

         А тим часом за кордоном  писалися спогади, наукові праці, присвячувалися оди на честь героїв білого руху. Оспівувалися їх відвага, відданість ідеалам, вірність Вітчизні у боротьбі із більшовизмом, готовність нести муки та страждальний хрест крізь Луб»янку та підвали ЧК.

         Отже, громадянську війну бачили, відображали, вивчали з  двох протилежних боків – з боку переможців та боку переможених. Мали місце викривлення, неправда, навіть, тендейційність. Без цього не може бути вивчення історії. Давні римляни помітили просту істину : «Темпора мутантур ет нос мутамур» - «Часи змінюються, і ми змінюємося разом із ними». Не випадково ряд істориків вважають, що громадянська війна ще не стала історією, що не прийшов час зважених суджень.

         Громадянські війни відомі з найдавніших часів. Просто кажучи – це війна між громадянами однієї держави. Громадянська війна в Росії має свою особливість, яка полягає у тому, що війна відбувалася за участі іноземних держав. Чи можна когось звинувачувати ? Спробуймо дати відповіді.

Слово надається історику.

Слово надається представнику табору червоних.

Журналіст: Як ви можете пояснити той факт, що в лавах Червоної Армії служили вчорашні царські офіцери?

Надається  слово представнику табору білих.

Журналіст: Визначте ,будь ласка, яку  основну ціль ви передбачали у Громадянській війні?

Слово надається представнику анархістів.

Журналіст: Прокоментуйте, будь ласка той факт, що колишній штабс-капітан Григор»єв, який боровся і проти світової буржуазії, і проти Директорії, і проти англійців, німців та французів протягом деякого часу входив до складу Червоної Армії?

Слово іноземному дипломату.

Журналіст: Які цілі передбачали інтервенти, втрутившись у хід громадянської війни?

Вчитель: Отже, ми вислухали представника від кожної протиборчої сили та можемо ще раз впевнено стверджувати, що кожен має свою правду. Кожен був противником іншого, а в цілому всі боролися за одне – свою  державу.

Олександр Герцен зазначив: «Да, мы были противниками, но странными. У нас была одна любовь... И мы, как двуликий Янус, или как двуглавый орел, смотрели в разные стороны, в то время, как сердце билось одно.»

(учні пояснюють слова О.Герцена)

Вчитель: Історія громадянської війни – це невичерпне джерело інформації. На нашому засіданні круглого столу присутні ті, хто цікавиться усім, що пов»язано з періодом громадянської війни.

Слово надається уніформологу .

( Презентація «Форма часів громадянської війни»)

Журналіст: Розглядаючи плакат Васнецова, не одразу зрозумілий зв»язок богатиря і громадянської війни?

Слово надається вексиллологу.

(Презентація «Нагороди часів громадянської війни»)

Журналіст: Чому нагород у білих так багато, а у червоних одна?

Слово надається військовому фотографу: Війна не може обійтися без зброї. Тому у мене виникла ідея створити фотогалерею, присвячену зброї та техніці часів Громадянської війни. На цих світлинах ви побачите засоби ведення війни усіх протиборчіх сил. Фото не коментуються, а презентуються.

(Презентація «Зброя та техніка часів громадянської війни»)

Вчитель: читає вірш М.Волошина «Гражданская война»

         Одни взрастали из подполий,       

из ссылок, фабрик, рудников,

            Отравленные темной волей

            И горьким дымом городов.

            Другие из рядов военных

            Дворянских разоренных гнезд

            Где проводили на покой

            Отцов и братьев убиенных.

            В одних доселе не потух

            Хмель незапамятных пожаров

            И жив разбойный древний дух

Зарудских, Стенек, Кудияров.

В других, лишенных всех корней

Тлетворный дух столицы Невской

Толстой, и Чехов, Достоевский

Надрыв и смута наших дней.

Одни возносят на плакатах

Свой бред о буржуазном зле

О светлых пролетариатах,

Мещанском рае на земле.

В других – весь цвет и гниль империй

Все золото, весь тлен идей.

Прах всех богов и фетишей

Научных вер и суеверий.

Одни идут освобождать

Москву и вновь ковать стихию.

Другие, разнуздав стихию,

Хотят весь мир пересоздать.

И здесь и там между рядами

Звучит один и тот же глас:

«Кто не за нас – тот против нас,

Нет безразличных, правда с нами».

МЕТОД  «МІКРОФОН»:Шановні учасники конференції, як ви зрозуміли ці рядки? В чому сутність цього вірша? Що хотів сказати нам автор?

Слово надається іноземному дипломату: Слухаючи рядки цього вірша мені сподобався   такий рядок – «нет безразличных, правда с нами». Ви знаєте, у мене в ході нашого проекту виникла певна симпатія, повага  до очільників білогвардійського руху. Поясню чому. Мене вражає благородство, вихованість цих людей. Це були не випадкові особистості. Маючи дворянське походження, прекрасну освіту, високоморальне виховання , вони не збиралися руйнувати світ і будувати новий, у їх розумінні головним було зберегти давні імперські державотворчі традиції  «матушки-России». Мені здається, що вони дуже сильно любили Росію, діяли як справжні патріоти.  Взяти, хоча б особу Олесандра Колчака. Історик Цивінський писав: «Це був надзвичайно обдарований, талановитий офіцер, йому належала унікальна пам»ять, він прекрасно володів трьома європейськими мовами, добре знав лоції усіх морів, історію майже усіх європейських флотів та морських битв». А колишній голова Тимчасового уряду Росії у свій час дав йому таку характеристику: « Як видатного флотоводця його прекрасно знали в Росії та за кордоном... Але ж за характером своїм ... був нетерплячим, але був справжнім патріотом Росії, який твердо вірив, що здатен відродити бувшу міць Вітчизни». Під впливом цих рядків я вирішив присвятити військовим полководцям-білогвардійцям свою презентацію, яку назвав «Кожен приміряв на себе лаври переможця»

 ( Презентація «Кожен приміряв на себе лаври переможця»)

Вчитель: В громадянській війні в Росії перемогли червоні. Білі були розгромалені, багатьох чекали в»язниці, масштабні розстріли, заслання, покарання, декому прийдеться приміряти на себе нове життя – емігранта. Які ж фактори стали основними в перемозі червоних? Надамо слово історику.

Слово історика :(Чому перемогли червоні?)

Журналіст: Як і будь-яка історична подія, війна має наслідки. Якими вони виявилися ?

Історик: ( Про наслідки громадянської війни)

Журналіст: В ході громадянської війни йшла боротьба за подальший розвиток держави. Скажіть, будь ласка, чи були якісь варіанти, альтернативи, чи був вибір?

Історик: ( Про шляхи розвитку Росії)

Вчитель: в процесі нашої спільної роботи над проектом у мене виникла ідея – зробити вам подарунок, щоб він був і практичний , і корисний. Тому я прийняла рішення зняти фільм. Ідея фільму така – відшукати у місті Запоріжжі вулиці, що так чи інакше пов»язані з історією громадянської війни. Це вулиці, названі на честь учасників, героїв громадянської війни, на честь дивізій, сформованих на території нашого краю, пам»ятні місця про події тих часів.  Ця ідея мене захопила і я презентую вам свій проект під назвою «Вулиці рідного міста».  (Перегляд фільму)

Обговорення фільму.

Вчитель: отже, які враження у вас від сьогоднішнього уроку?

Думки в голос учасників конференції : вивчаючи історію України, Росії, слов»ян вцілому, можна помітити таку тенденцію – у нашому суспільстві завжди існують два полюси стабільності: або «народ безмолвствует» або «бунт решительный и беспощадный». Причому, смію зауважити, перехід від одного стану до іншого займає зовсім небагато часу. Чи не слід нам замислитися над цим? Історичний досвід свідчить, що громадянську війну легше попередити, ніж зупинити. Адже психологія громадянської війни не просто існує , а інколи і реанімується. Я вважаю, що сучасна політична еліта повинна пам»ятати про жахливі наслідки громадянської війни та, аналізуючи історичні факти та події намагатися не допускати в країні збройних конфліктів. І не потрібно шукати винних, бо у кожного своя правда.

Дякую всім учасникам  цієї зустрічі. Вона дала нам змогу підсумувати наші знання про громадянську війну у Росії та  вдосконалити   досвід проектної діяльності. Я гадаю, що всім сподобався ваш творчій та креативний підхід до виконання проекту. Всі учасники «круглого столу» оцінюються високим балом за творчі підхід та відповідальне ставлення до виконання поставлених завдань та кропітку роботу.

1У. Домашнє завдання: збір інформації для підготовки нового додатку до проекту  «Громадянська війна в Росії» - «Історія написання пісень про громадянську війну».

Нагороди червоноармійців

Презентація: https://drive.google.com/open?id=0B_pnUz-giCdSU1FBUHk5R2l1cVE

Нагороди     червоноармійців

Перша нагорода більшовиків – орден Червоного Прапора  була затверджена декретом ВЦВК від 16 вересня 1918року. Такою відзнакою нагороджували тих, хто проявив особливу хоробрість та мужність під час безпосередньої бойової діяльності. Першим кавалером ордену став Василь Костянтинович Блюхер. Він очолював 10-тисячну армію, яка нараховує героїчні рейди по тилах білогвардійців. 40 днів у безперервних боях, пройдено 1,5 тисячі кілометрів – блюхерівці з»єдналися із регулярними частинами Червоної Армії, за що Блюхера і було представлено до нагороди. У представленні зазначалося, що « перехід військ товариша Блюхера в неможливих умовах можна прирівняти лише тільки із переходом Суворова у Швейцарії». 30 вересня військового командира було нагороджено орденом №1. Цей видатний військовий, один із перших маршалів СРСР за активну участь у громадянській війні був нагороджений таким орденом аж 4 рази, а у кінці 20-х років отримав ще один, за роботу у якості радника при революційному уряді у Китаї.

Ще три герої громадянської війни – С.Вострєцов, І.Федько, Я.Фабріциус – теж отримали по 4 ордени Червоного Прапора. Більш як 30 осіб нагороджено цим орденом тричі, близько 300 – двічі. Всього ж за відзнаку у громадянській війні кавалерами ордену стали близько 15 тисяч героїв.

До кожного ордена надавалася грамота. Кілька таких грамот збереглися у музеях. У грамоті дуже скудно йдеться про подвиг, за який налдавався орден.

Декретом від 8 квітня 1920року було запроваджено нагородження Почесною революційною зброєю – шашкою із визолоченим ефесом та із викладеним на ефесі орденом Червоного Прапора. Декрет пояснював: «Почесна революційна зброя як нагорода виключна надається за особливі бойові відзнаки, що їх здійснили вищі керівні особи в діючій армії». Всього цією нагородою відзначені 21 воєначальник. Серед них Головнокомандувач усіма збройними силами Республіки С.С.Каменев, легендарні герої громадянської війни М.В.Фрунзе, С.М.Будьонний, К.Є.Ворошилов, Г.І.Котовський, талановиті полководці М.М.Тухачевський, С.К.Тимошенко та інші.

С.С.Каменев та С.М.Будьонний  вже мали усі вили нагород, які існували в той час, але здійснювали подвиги все нові й нові у боротьбі із ворогами, тому вони були відзначені особливою нагородою – Почесною вогнепальною зброєю із орденом Червоного Прапора, що був прикріплений до рукояття.

НАГОРОДИ БІЛОГВАРДІЙЦІВ

Презентація: https://drive.google.com/file/d/0B_pnUz-giCdSU1FBUHk5R2l1cVE/view?usp=sharing

НАГОРОДИ       БІЛОГВАРДІЙЦІВ

Нагороди, про які зараз піде мова є частиною історії, свідоцтвом хоробрості, мужності тих, хто волею долі опинився по інший бік барикад, але захищав свої ідеали та своє бачення майбутньої Батьківщини.

         Кожен із білогвардійських  лідерів жалували своїх офіцерів та солдат до нагородження. А.В.Колчак, наприклад, жалував своїм підопічним, навіть, орден Святого Георгія. У Добровольчій армії А.Денікіна, Збройних силах Півдня Росії під командуванням П.Врангеля вважали інакше, що не можна нагороджувати російськими орденами учасників війни росіян проти росіян. Тому з часом вони запровадили нові нагороди. На Південному фронті їх було більше, ніж на Північному, Східному та Західному. За участь у виключно складних боях і походах було встановлено спеціальні відзнаки – хрести, медалі. Нерідко нагороджували орденами.

1. У січні 1918року Добровольча армія відійшла на Кубань. На шляху до Кубані до армії приєднався загін генерала Покровського. Біля міста Катеринодара ( нині Краснодара) їх чекала поразка, а сам генерал Л.Корнілов загинув від осколків снаряду, що розірвався у нього під ногами. Білогвардійці відступили, щоб спокійно поховати тіло свого воєначальника. Наступного дня червоні викопали труп генерала Л.Корнілова і спалили його у Катеринодарі. Л.Корнілова змінив А.Денікін. Йому вдалося провести довгий – 80-денний   тяжкий похід у суворих зимових умовах, який вимагав мужності, витривалості воїнів, маси зусиль, після чого цей похід одержав назву – Крижаний. Денікін наказав підготувати спеціальну нагороду – Крижаний знак для 499 воїнів-учасників цього походу. Ця нагорода уявляє собою терновий вінок зі срібла, перехрещений мечем. Статистика стверджує, що таким знаком нагороджено 4-5тис.осіб.

2. У лютому 1918року відбувся відомий похід у Сальські степи на Дону. Отаман П.Попов за мужність та героїзм своїх солдат наказав за № 696 від 26 квітня 1918року виготовити нагороду «Степовий хрест», який виготовлявся із заліза, носився на Георгіївській стрічці на лівому боці груді.

3. Наступною я представляю нагороду , виготовлену спеціально для кубанського козацтва – Хрест «За спасіння Кубані». Він виготовлявся із заліза із зображенням герба Кубанського козацтва.

4. Під керівництвом генерала П.Врангеля був проведений похід на Катеринослав (нині Дніпропетровськ). Найкращі воїни цього походу нагороджені наказом № 3303 від 6 червня 1920року нагородою Хрест «Катерининський похід». Цей  срібний хрест, покритий чорною емаллю, прикрашений терновим вінцем та щитком із гербом Катеринослава, тобто літера Є – Єкатєріна, 9-тьох золотих зірок по колу та імператорською короною.

5. Найвищою нагродою П.Врангель вважав орден Святителя Миколи Чудотворця, який він наказав чеканити для своїх воїнів. Цей орден за вартістю прирівнювався до царського ордену Святого Георгія, але носився нижче нього на мундирі. На ордені зображено Миколу Чудотворця і девіз «Верой спасется Россия». Цікаво, що цей орден чеканили тільки 2-го ступеня. Навіть сам П.Врангель носив орден  такого ступеня. 1-го ступеня не чеканили ніколи.

6.Нагородами солдат і офіцерів Північного та Західного фронтів вважалися:

-         медаль Західної Добровольчої армії

-         Хрест Російського корпусу

-         Хрест генерала Келлера

-         Хрест генерала Бермонт-Авалова

-         Хрест Балтійських легіонерів

-         Хрест «13 травня 1919року» - його випустили для нагородження учасників боїв у Фінській затоці на підступах до Петрограда

-         Хрест учасників партизанських кінних загонів ( на ньому є девіз «За веру, царя, Отечество»)

-         Хрест «За хоробрість» ( запроваджений отаманом Г.Семеновим, що бився у Манчжурії)

-         Орден Архістратига Михаїла ( за бої на Уралі) – виготовлений із темної бронзи, відштамповано зображення Михаїла верхи на коні, у боротьбі із драконом, і є девіз «За веру, Отчизну, Яик и за свободу».

Зрозуміло, кожна протиборча сила мала своїх героїв, яких нагроджувала орденами та почесними знаками, почесною зброєю.  Можу сказати єдине, що кожна нагорода несе у собі історичну пам»ять, енергетику свого володаря та пам»ять нащадків.

Форма часів Громадянської війни

Презентація : https://drive.google.com/file/d/0B_pnUz-giCdSOGlsM2ZSZzVyRkE/view?usp=sharing

Форма часів Громадянської війни

Традиції військової геральдики та символіки нараховують не одне століття  в арміях тієї чи іншої держави . Крім того, існують цілі науки, які займаються вивченням цих традицій та всього, що пов»язане із військовим одягом та  символікою- це уніформологія та вексиллологія ( прапорознавство). Так, до початку ХХ століття знаки та різного роду емблеми, що використовували на форменому одязі слугували доповненням різноманітності  військового обмундірування.

         В Росії після державного перевороту 1917року всі традиції російської армії були або скасовані або зруйновані. З 1918 року створюється на базі загонів Червоної Гвардії Робітничо-Селянська Червона Армія. Тому історична символіка російської армії була повністю заборонена, а надалі введено нову уніформу.

         Спочатку неможливим було в одну мить вигадати, розробити і виробити у масі уніформу нового зразка для воїнів Червоної Армії. Зруйнувавши те, що було давно, і на пустому місці створити дещо нове і складніше, та ще й в умовах громадянської війни! Мабуть тому деякий час дозволялося носити предмети військового обмундирування вільних зразків та, навіть, цивільний одяг. У наказі Народного комісара військових справ Л.Троцького від 30 вересня 1918року № 929 читаємо: «Признавая желательным для снабжения армии воспользоваться вполне годной форменной одеждой и обувью, приносимой с собой людьми, призываемыми на военную службу, разрешаю:

1.     Приобретать распоряжением войскового начальства одежду и обувь за деньги от названных лиц при условии полной пригодности этих предметов для носки.

2.     Расценку  на все предметы обмундирования и обувь, приобретаемую у лиц, поступающих на службу в Красную Армию, устанавливать периодически на срок 3-4  месяца постановлениями совещаний при окружных комисариатах по военным делам, обьявленными в приказах по округу»

Увесь особовий склад ЧА переважно носив сукняны фуражки, папахи (ыноды ыз червоною стрычкою), захисны сорочки зы стоячим воротом, сукняны шаровари, що були заправлены у чоботи або обмотками ыз черевиками, шинелі, кожухи. Командири, комісари та політпрацівники носили шкіряні фуражки та куртки. Широко були поширені із 1919 року британські або американські френчі. Шкіряні куртки були запозичені у авіаційних частин царської армії.

У якості взуття, крім встановлених шкіряних лаптей, часто використовували черевики із обмотками, або прості ликові лапті або старі солдатські чоботи. Командири Червоної Армії 1918-1920рр могли носити чоботи офіцерського зразка або , навіть, цивільні чоботи, але у цьому випадку вони виготовлялися за власний рахунок.

7 травня 1918року наказом Народного комісара військових справ було оголошено конкурс із розробки нового обмундірування для військовослужбовців Робітничо-Селянської Червоної Армії. В цьому конкурсі взяли участь відомі російські художники В.Васнецов, Б.Кустодієв, М.Єзучевський С.Аркадьєвський та інші.

18 грудня 1918року Революційна військова рада республіки затвердила новий тип головного убору та відмінні знаки командного складу – у вигляді трикутників, квадратів, ромбів в залежності від посади, яку обіймає. Тоді ж і визначили колір сукна для обмундірування різних родів військ.

В армійських частинах випробували 4 тисячі головних уборів, які назвали «Богатирка». Цей убір нагадував давньоруський шолом часів Київської Русі. Першими їх одягли військові частини  під керівництвом воєначальників М.Фрунзе та С.Будьоного. Тому головний убір стали називати хто – «фрунзевкою», а хто – «будьоновкою». Остання назва укорінилася і увійшла до словника російської мови, вона відома й понині.

Чи існує версія походження «будьоновки»?

Відомо, що оригінальний головний убір було розроблено ще до революції, а в роки Першої світової війни його вже випускали. Нажаль, уся партія залежувалася на складах, до війська убір не дійшов. Планувалося, що «будьоновки» солдати одягнуть на параді у Берліні, який було заплановано на літо 1917року.

Інша версія історії виникнення «будьоновки» стосується часів правління імператора Російської імперії Миколи 11. Саме за його пропозицією було розроблено таку форму головного убору для підняття духу солдат, як нагадування про велику історію Росії. До речі, художник В.Васнецов часто використовував під час створення своїх патріотичних плакатів 1914року  образ російського вітязя-богатиря, що б»ється із триглавим змієм. 

Як би там не було, а самим найпоширенішим видом військового одягу того часу були:

1.             захисного кольору сорочка ( що пізніше стали називати гімнастьорка) зі стоячим воротом

2.             шаровари зеленого кольору.

У холодну пору солдати носили шинель, що застібалась на гачочки.

Взагалі, слід відзначити, що вигляд воїнів Червоної Армії був приголомшливий за своїм різнобарв»ям, протиріччям та  смішним. Російський дипломат Г.Михайловський одного разу побачив і записав: «через весь город по проспекту проехала в буквальном смысле «красная кавалькада» - вся в красном одеянии с головы до ног, с белыми высокими гетрами – не столько красноармейцы, сколько красноиндейцы нового типа. Сумасшедшая кавалькада пронеслась по пустому городу весьма живописно, что выглядело, как страница из кинематографического романа…»

16 січня 1919року наказом Революційною військовою радою республіки  було оголошено перший опис головного убору для усіх родів військ. Це був шолом із сукна захисного кольору на ватяній підкладці. Ковпак шолома складався із 6 сферичних трикутників, що звужувалися доверху. До вершини вшивалася кругла пластина діаметром 2 см, що теж обтягувалася сукном. Спереду  шолом мав козирьок, а ззаду – напотиличник, що застібався під підборіддям на гудзики. Шолом також можна було скласти, пристібнувши шкіряними хлястиками. Над козирьком на шолом нашивалася суконна зірка діаметром 8,8 см. Кольору роду військ. Зірка була окантована чорним кантом, а по центру кріпився значок-кокарда.

         Що стосується кольору зірки, то піхотинці носили малинову зірку, кавалерісти – синю, артилерісти – померанцеву(так було записано у наказі), тобто помаранчеву, інженери та сапери – чорну, льотчики аеропланів та повітроплавці аеростатів – блакитну, прикордонники – традиційно зеленого кольору. Всі зірки окантовувалися чорним, а чорна зірка інженерів тв саперів – червоним.

         «Будьоновка» з 1922року мала і літній варіант, виготовлений із бавовни світло-сірого кольору.

         У наш час «будьоновка» є лише атрибутом художніх фільмів про Червону Армію та Громадянську війну. Крім того, вона стала предметом колекціонування любителів військової історії, а також сувеніром для іноземців. Багато підприємців-умільців сьогодні на цьому заробляють гроші та роблять свій бізнес.

         У 1917 році додому з фронтів Першої світової повернулися мільйони бородатих мужиків, що були одягнені у царські шинелі із грубого, але добротного сукна сіро-коричневого кольору. Взагалі вважалося, що шинель не дуже зручний тип одягу у повсякденному житті. Військовий  словник стверджує – «шинель – форменний верхній одяг (пальто) військовослужбовця із складкою на спині та хлястиком. Використовується у російській армії з 1802року. Розрізняють піхотну та кавалерійську шинелі. Кавалерійська була набагато довшою, майже до землі.

         Ті, хто повернувся з фронтів, нажаль, були змушені доносити шинель у повсякденні, так як мануфактури не працювали, крамниці таким товаром не торгували, сукна – не відшукати вдень із вогнем, та й підклади не знайти. Але ж і це довго не затрималося. Наказом від вересня 1919 року радянська влада видала постанову «Про вилучення шинелі у цивільного населення». Більшовики багато чого вилучали: зброю, хліб, коштовності, банківські рахунки, земельні наділи, небажану літературу, торгівельні площі – багато чого вилучали, народу не звикати. Але щоб ось так, з живої людини, причому – ветерана минулої війни зідрати верхній теплий одяг, навіть, ношений – в цьому більшовики, на мій погляд, перевершили самі себе.

         Газета «Известия ВЦИК» надрукувала 10 жовтня 1919 року цю постанову:

«Постановление Совета Рабочей и Крестьянской Обороны:

В целях увеличения запасов шинелей, необходимых для Красной Армии, а равно для борьби с преступниками и спекулянтами, прикрывающимися красноармейской шинелью, Совет постановил: поручить ВЧК по соглашению РВСР в кратчайший срок отобрать у гражданского населения, а также у служащих во всех советских учреждениях, с изьятием временно для военных все шинели из серо-шинельного сукна, на основаниях, указанных в особой инструкции…»

         Цікавим є той факт, що і Ленін, і Сталін, і Троцький, рядилися чи не найпершими у шинелі, хоча ніколи не служили у царській армії.

         Шинель зразка часів Червоної Армії перейшла класично без змін до інших поколінь.Вона слугувала солдатам і подушкою, і покривалом, і ковдрою. Хоча Олександр Твардовський писав не про часи Громадянської війни, але про шинель він написав дуже гарно:

Взял шинель, да по присловью, смастерил себе постель,

Что под низ, и в изголовье, и наверх – и все – шинель.

Эх, суконная, казенная, военная шинель –

У костра в лесу прожженная, отменная шинель.

Знаменитая, пробитая в бою огнем врага,

Да своей рукой зашитая, - кому не дорога!

Упадешь ли как подкошенный, пораненный наш брат,

На шинели той поношенной снесут тебя в санбат.

А убьют – так тело мертвое твое с другими вряд

Той шинелькою потертою укроют – спи, солдат!

Гарні вірші написав Твардовський, але в останніх рядках, де мова йшла про те, що червоноармійців ховали у шинелях, є неспівпадіння. 15 березня 1941року світ побаче секретний наказ №138 «Положение о персональном учете потерь и погребении погибшего личного состава Красной Армии в военное время». Той, хто цікавиться історією, чув про таку постанову, але мало хто доходив до пункта 42, в якому зазначено наступне:

«42. Перед погребением с трупов погибших снимаются только шинели, которые дезинфицируются и сдаются в склад...»

Отже, політика радянської влади 1919року у порівнянні із політикою тієї ж влади  передвоєнних часів  ще більш незрозуміла та антигуманна, на мій погляд. Замість того, щоб збільшити виробництво військової продукції в час, коли крокує Європою фашизм, радянське керівництво змушує економити, знімаючи шинелі із солдат, але вже не ветеранів, а мертвих.

         Що стосується уніформи офіцерів –білогвардійців, то тут було все набагато проще та справи обстояли краще. Білогвардійцям не приходилося щось вигадувати, їх форма відповідала Статуту царських часів. Єдине, що робило форму опозиції більшовиків відмінною, так це обов»язкова присутність білого кольору, який символізує  монархію.

Виступ вчителя перед членами РМО

Тема: Хто винен у громадянській війні в Росії?

Мета:         Узагальнити знання з теми «Громадянська війна в Росії» у вигляді захисту навчального  проекту. Створити проблемну ситуацію та використати елементи рольової гри.

         Розвивати інтелектуальні здібності під час визначення причинно-наслідкових зв»язків, вміння оцінювати історичні процеси, явища, підсумовувати, порівнювати, робити певні висновки, вміти відстояти свою точку зору з даної проблеми. Закріпити вміння працювати над проектом як однією із найважчих та найцікавіших інноваційних технологій. Сприяти розвитку самостійності, самоаналізу, самовдосконалення; вміння виступати перед аудиторією.

         Сприяти вихованню зацікавленості та поваги до минулого держави, народу; усвідомленню того, що громадянська війна – це найтрагічніша сторінка в історії будь-якого народу, повторення якої не повинно відбутися у сучасному суспільстві. Виховувати толерантність, повагу до точки зору іншого, вміння вислухати і почути опонента.

Чому я обрала саме такий урок:

·        Така форма уроку дозволяє активізувати розумову діяльність учнів

·        Практика проектної діяльності

·        Дискусія формує вміння доводити свою думку, поважати думку іншого

·        Кожен учень відчуває рівень своєї підготовленості з питання

·        Формується самооцінка рівня своєї активності на уроці

·        Елементи рольової гри, використання презентацій, літературних та музичних творів з теми сприяють тому, щоб учні відчули атмосферу того часу, прониклися нею

·        Виховання поваги до минулого свого народу, до його нелегкої долі

·        Підштовхує учнів глибже пізнати історію та відшукати істину або неправду

Як готувався проект

1. Прийняття колективного рішення  щодо проекту, його теми та мети

2. Назва колективу «Тандем»

3. Підготовка питань, які будуть розглянуті в ході проекту, обговорення їх актуальності; визначення рівня зацікавленості учнів.

4. Збір інформації, робота з джерелами, у бібліотеці, мережі Інтернет

5. Підготовка «портфеля дослідника»

6. Підготовка до презентації: створення слайдів, підгонка тексту, відпрацювання унісону

7. Презентація проекту на засіданні учнівського товариства «Тандем»

8. Оцінка та самооцінка:

- чого і як навчились?

- Що можна було б зробити інакше?

- які вміння та навички здобули?

- Які переваги надає групова співпраця?

- що вдалося найкраще?

- про що шкодуєте? Чим засмучені? Чим незадоволені?

9. Демонстрація проекту у ході уроку.

10. Оцінка глядачів.