Форма часів Громадянської війни

Презентація : https://drive.google.com/file/d/0B_pnUz-giCdSOGlsM2ZSZzVyRkE/view?usp=sharing

Форма часів Громадянської війни

Традиції військової геральдики та символіки нараховують не одне століття  в арміях тієї чи іншої держави . Крім того, існують цілі науки, які займаються вивченням цих традицій та всього, що пов»язане із військовим одягом та  символікою- це уніформологія та вексиллологія ( прапорознавство). Так, до початку ХХ століття знаки та різного роду емблеми, що використовували на форменому одязі слугували доповненням різноманітності  військового обмундірування.

         В Росії після державного перевороту 1917року всі традиції російської армії були або скасовані або зруйновані. З 1918 року створюється на базі загонів Червоної Гвардії Робітничо-Селянська Червона Армія. Тому історична символіка російської армії була повністю заборонена, а надалі введено нову уніформу.

         Спочатку неможливим було в одну мить вигадати, розробити і виробити у масі уніформу нового зразка для воїнів Червоної Армії. Зруйнувавши те, що було давно, і на пустому місці створити дещо нове і складніше, та ще й в умовах громадянської війни! Мабуть тому деякий час дозволялося носити предмети військового обмундирування вільних зразків та, навіть, цивільний одяг. У наказі Народного комісара військових справ Л.Троцького від 30 вересня 1918року № 929 читаємо: «Признавая желательным для снабжения армии воспользоваться вполне годной форменной одеждой и обувью, приносимой с собой людьми, призываемыми на военную службу, разрешаю:

1.     Приобретать распоряжением войскового начальства одежду и обувь за деньги от названных лиц при условии полной пригодности этих предметов для носки.

2.     Расценку  на все предметы обмундирования и обувь, приобретаемую у лиц, поступающих на службу в Красную Армию, устанавливать периодически на срок 3-4  месяца постановлениями совещаний при окружных комисариатах по военным делам, обьявленными в приказах по округу»

Увесь особовий склад ЧА переважно носив сукняны фуражки, папахи (ыноды ыз червоною стрычкою), захисны сорочки зы стоячим воротом, сукняны шаровари, що були заправлены у чоботи або обмотками ыз черевиками, шинелі, кожухи. Командири, комісари та політпрацівники носили шкіряні фуражки та куртки. Широко були поширені із 1919 року британські або американські френчі. Шкіряні куртки були запозичені у авіаційних частин царської армії.

У якості взуття, крім встановлених шкіряних лаптей, часто використовували черевики із обмотками, або прості ликові лапті або старі солдатські чоботи. Командири Червоної Армії 1918-1920рр могли носити чоботи офіцерського зразка або , навіть, цивільні чоботи, але у цьому випадку вони виготовлялися за власний рахунок.

7 травня 1918року наказом Народного комісара військових справ було оголошено конкурс із розробки нового обмундірування для військовослужбовців Робітничо-Селянської Червоної Армії. В цьому конкурсі взяли участь відомі російські художники В.Васнецов, Б.Кустодієв, М.Єзучевський С.Аркадьєвський та інші.

18 грудня 1918року Революційна військова рада республіки затвердила новий тип головного убору та відмінні знаки командного складу – у вигляді трикутників, квадратів, ромбів в залежності від посади, яку обіймає. Тоді ж і визначили колір сукна для обмундірування різних родів військ.

В армійських частинах випробували 4 тисячі головних уборів, які назвали «Богатирка». Цей убір нагадував давньоруський шолом часів Київської Русі. Першими їх одягли військові частини  під керівництвом воєначальників М.Фрунзе та С.Будьоного. Тому головний убір стали називати хто – «фрунзевкою», а хто – «будьоновкою». Остання назва укорінилася і увійшла до словника російської мови, вона відома й понині.

Чи існує версія походження «будьоновки»?

Відомо, що оригінальний головний убір було розроблено ще до революції, а в роки Першої світової війни його вже випускали. Нажаль, уся партія залежувалася на складах, до війська убір не дійшов. Планувалося, що «будьоновки» солдати одягнуть на параді у Берліні, який було заплановано на літо 1917року.

Інша версія історії виникнення «будьоновки» стосується часів правління імператора Російської імперії Миколи 11. Саме за його пропозицією було розроблено таку форму головного убору для підняття духу солдат, як нагадування про велику історію Росії. До речі, художник В.Васнецов часто використовував під час створення своїх патріотичних плакатів 1914року  образ російського вітязя-богатиря, що б»ється із триглавим змієм. 

Як би там не було, а самим найпоширенішим видом військового одягу того часу були:

1.             захисного кольору сорочка ( що пізніше стали називати гімнастьорка) зі стоячим воротом

2.             шаровари зеленого кольору.

У холодну пору солдати носили шинель, що застібалась на гачочки.

Взагалі, слід відзначити, що вигляд воїнів Червоної Армії був приголомшливий за своїм різнобарв»ям, протиріччям та  смішним. Російський дипломат Г.Михайловський одного разу побачив і записав: «через весь город по проспекту проехала в буквальном смысле «красная кавалькада» - вся в красном одеянии с головы до ног, с белыми высокими гетрами – не столько красноармейцы, сколько красноиндейцы нового типа. Сумасшедшая кавалькада пронеслась по пустому городу весьма живописно, что выглядело, как страница из кинематографического романа…»

16 січня 1919року наказом Революційною військовою радою республіки  було оголошено перший опис головного убору для усіх родів військ. Це був шолом із сукна захисного кольору на ватяній підкладці. Ковпак шолома складався із 6 сферичних трикутників, що звужувалися доверху. До вершини вшивалася кругла пластина діаметром 2 см, що теж обтягувалася сукном. Спереду  шолом мав козирьок, а ззаду – напотиличник, що застібався під підборіддям на гудзики. Шолом також можна було скласти, пристібнувши шкіряними хлястиками. Над козирьком на шолом нашивалася суконна зірка діаметром 8,8 см. Кольору роду військ. Зірка була окантована чорним кантом, а по центру кріпився значок-кокарда.

         Що стосується кольору зірки, то піхотинці носили малинову зірку, кавалерісти – синю, артилерісти – померанцеву(так було записано у наказі), тобто помаранчеву, інженери та сапери – чорну, льотчики аеропланів та повітроплавці аеростатів – блакитну, прикордонники – традиційно зеленого кольору. Всі зірки окантовувалися чорним, а чорна зірка інженерів тв саперів – червоним.

         «Будьоновка» з 1922року мала і літній варіант, виготовлений із бавовни світло-сірого кольору.

         У наш час «будьоновка» є лише атрибутом художніх фільмів про Червону Армію та Громадянську війну. Крім того, вона стала предметом колекціонування любителів військової історії, а також сувеніром для іноземців. Багато підприємців-умільців сьогодні на цьому заробляють гроші та роблять свій бізнес.

         У 1917 році додому з фронтів Першої світової повернулися мільйони бородатих мужиків, що були одягнені у царські шинелі із грубого, але добротного сукна сіро-коричневого кольору. Взагалі вважалося, що шинель не дуже зручний тип одягу у повсякденному житті. Військовий  словник стверджує – «шинель – форменний верхній одяг (пальто) військовослужбовця із складкою на спині та хлястиком. Використовується у російській армії з 1802року. Розрізняють піхотну та кавалерійську шинелі. Кавалерійська була набагато довшою, майже до землі.

         Ті, хто повернувся з фронтів, нажаль, були змушені доносити шинель у повсякденні, так як мануфактури не працювали, крамниці таким товаром не торгували, сукна – не відшукати вдень із вогнем, та й підклади не знайти. Але ж і це довго не затрималося. Наказом від вересня 1919 року радянська влада видала постанову «Про вилучення шинелі у цивільного населення». Більшовики багато чого вилучали: зброю, хліб, коштовності, банківські рахунки, земельні наділи, небажану літературу, торгівельні площі – багато чого вилучали, народу не звикати. Але щоб ось так, з живої людини, причому – ветерана минулої війни зідрати верхній теплий одяг, навіть, ношений – в цьому більшовики, на мій погляд, перевершили самі себе.

         Газета «Известия ВЦИК» надрукувала 10 жовтня 1919 року цю постанову:

«Постановление Совета Рабочей и Крестьянской Обороны:

В целях увеличения запасов шинелей, необходимых для Красной Армии, а равно для борьби с преступниками и спекулянтами, прикрывающимися красноармейской шинелью, Совет постановил: поручить ВЧК по соглашению РВСР в кратчайший срок отобрать у гражданского населения, а также у служащих во всех советских учреждениях, с изьятием временно для военных все шинели из серо-шинельного сукна, на основаниях, указанных в особой инструкции…»

         Цікавим є той факт, що і Ленін, і Сталін, і Троцький, рядилися чи не найпершими у шинелі, хоча ніколи не служили у царській армії.

         Шинель зразка часів Червоної Армії перейшла класично без змін до інших поколінь.Вона слугувала солдатам і подушкою, і покривалом, і ковдрою. Хоча Олександр Твардовський писав не про часи Громадянської війни, але про шинель він написав дуже гарно:

Взял шинель, да по присловью, смастерил себе постель,

Что под низ, и в изголовье, и наверх – и все – шинель.

Эх, суконная, казенная, военная шинель –

У костра в лесу прожженная, отменная шинель.

Знаменитая, пробитая в бою огнем врага,

Да своей рукой зашитая, - кому не дорога!

Упадешь ли как подкошенный, пораненный наш брат,

На шинели той поношенной снесут тебя в санбат.

А убьют – так тело мертвое твое с другими вряд

Той шинелькою потертою укроют – спи, солдат!

Гарні вірші написав Твардовський, але в останніх рядках, де мова йшла про те, що червоноармійців ховали у шинелях, є неспівпадіння. 15 березня 1941року світ побаче секретний наказ №138 «Положение о персональном учете потерь и погребении погибшего личного состава Красной Армии в военное время». Той, хто цікавиться історією, чув про таку постанову, але мало хто доходив до пункта 42, в якому зазначено наступне:

«42. Перед погребением с трупов погибших снимаются только шинели, которые дезинфицируются и сдаются в склад...»

Отже, політика радянської влади 1919року у порівнянні із політикою тієї ж влади  передвоєнних часів  ще більш незрозуміла та антигуманна, на мій погляд. Замість того, щоб збільшити виробництво військової продукції в час, коли крокує Європою фашизм, радянське керівництво змушує економити, знімаючи шинелі із солдат, але вже не ветеранів, а мертвих.

         Що стосується уніформи офіцерів –білогвардійців, то тут було все набагато проще та справи обстояли краще. Білогвардійцям не приходилося щось вигадувати, їх форма відповідала Статуту царських часів. Єдине, що робило форму опозиції більшовиків відмінною, так це обов»язкова присутність білого кольору, який символізує  монархію.