Хліб

 Хліб

З давніх давен майже в  усіх народів  найбільшою святістю вважався хліб. З його появою з»являлися пісня і думи, але з його відсутністю одразу все зникало і приходила біда. Наші предки створили славу та  поклоніння пшениці, ячменю та житу як годувальницям, народ український завдячує саме хлібові за участь у долях багатьох мільйонів людей.

            У зерняткові, у тугенькому  шматочку тіста вкладено безліч життєвого досвіду, мудрості, добра та віри у  безсмертя, що й досі ми віримо у те, що тайна сили  хліба є якоюсь магічною. Усе в нас від нього, від хліба.

            З дитинства батьки привчають нас дітей берегти хліб. З молоком  мами  ми засвоюємо  бережливе ставлення до святості – хліба.

            Людей, які приходять до нас із  чистим серцем, гарним наміром  та добрими новинами, за традицією зустрічаємо ми хлібом-сіллю. Короваєм благословляють молодих, без калача не можна було входити у новий дім, народжувалося дитя – теж йшли із хлібом.

            Віддамо ж тим, хто ростив його, рукам, що подарували духмяні, схожі на сонце, короваї. Знімемо перед ними головні убори, вклонимося, щоб вічно був хліб на нашому столі, щоб не черствів. Бо кажуть у народі, коли черствіє хліб – черствіють душі.

            «Хліб – усьому голова». Це наше прислів»я. А ще хлібом клянуться, як ім»ям мами, Батьківщини. Тому що хліб – це вічно, як мама, як Батьківщина.

             Людина вирощує хліб, а хліб ростить людину, перевіряє його на мужність і  зрілість. Це так важливо, як мир.Хліб пробували замінити, але нічого не знайшлося, щоб посісти його святе місце. Старі люди завжди говорять, що хліб – це святе. Можливо, тому, що було в їхньому житті і таке, коли було слово «хліб»,  а самого хліба не було.

            Хліб – це багатство нашої України. Адже так приємно бачити на своєму столі високий та пишний буханець свіжеспеченого хліба. Він приходить до нас щодня – рум»яний,  теплий, духмяний, запашний. А ще у нашого хліба багато імен – булочка, батончик, рогалик, калач, пасха, пиріг. Хліб має і поважні назви – батенька, батюшка, годувальник.

            Хліб суповоджує нас усе життя – від народження і до смерті. Коли народжується дитина, гості та родичи йшли провідувати породіллю із свіжеспеченою паляницею, щоб поївши її, мати набиралася сили, щоб вигодувати маля. Свіжа скоринка на хлібові швидко збирала дітлахів до столу. З куснем хліба, мабуть, кожен із нас хизувався перед друзями у дворі. А ще й якщо намащеного варенням, свіжезбитим маслом, шоколадним кремом, а то й навіть, сірим смальцем. До школи, пам»ятаю, теж проводжали з короваєм, та й випускали зі школи з ним, бо то є символ дому, запаху домашньогї оселі, тепла домашнього.

            Особливе місце займає на столі весільний коровай. Ним благословляють молодят, тим самим пророкують їм багате і сите подружнє життя. Весільний коровай печеться із особливим настроєм, у затишній обстановці, добрими руками за старовинними рецептурами, що складалися віками. Він є символом сонця, добра та заможності, багатства та вічного руху. Тому, мабуть у народі й кажуть: «На чужий коровай рота не роззявляй!», тобто не слід претендувати на затишок, багатство та добробут чиєїсь сім»ї, родини.

З хлібом пов»язанобагато повір»їв. Ось деякі.

            Напередодні весілля, коли тільки замішають у діжі опарку, молоду наречену садили на діжу, вкриту подушкою, щоб нова сім»я була весела, грайлива, тепла і мала багато діточок.

            Коли хліб весільний виймали з печі, то придивлялися на макушку. Якщо  внутрь печі – до прибутку у домі, а якщо зовні – до розорення.

            Часто-густо, весільний коровай робили разом – змішували  тісто, замішане в сім»ї нареченого та в сім»ї молодої – віднині  вони будуть їсти «хліб однієї печі».

            В останню путь небіжчика теж проводжаємо ми із круглим буханцем на кришці труни. Хлібом і поминаємо.

            Отже, хліб- це не просто їжа, продукт. Це – символ , який супроводжує нас протягом цілого життя. Він проходить важкий шлях до нашого столу, але приносить нам масу задоволення. Бережімо ж наш хліб, наші традиції, нашу історію. Хвала рукам, що пахнуть хлібом!