ШКІЛЬНЕ КОЗАЦЬКЕ СВЯТО З ЕЛЕМЕНТАМИ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ВИСТАВИ «А МИ ТІЄЇ СЛАВИ КОЗАЦЬКОЇ ПОВІК НЕ ЗАБУДЕМО»

ШКІЛЬНЕ  КОЗАЦЬКЕ  СВЯТО З ЕЛЕМЕНТАМИ  ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ  ВИСТАВИ

«А  МИ  ТІЄЇ  СЛАВИ  КОЗАЦЬКОЇ   ПОВІК НЕ  ЗАБУДЕМО»

Підготувала  вчитель історії

Козлова Наталія Валентинівна

2009-2010 н.р.

Дійові особи: Ведучий 1, Ведучий 2, Читець 1, Читець 2, Парубок 1, Парубок 2, Козак 1, Козак 2, Козак 3, Козак 4, Козак 5, Кошовий отаман, Сірий.

В1: Майже три століття, від кінця 15 століття і до кінця 18 століття , історія України визначилася наявністю особливого стану населення на її території – козацтва. Козацтво в Україні стало окремим суспільним станом, мало певні права, привілеї, звичаї, заняття, власну територію. Саме козацтво стало на чолі національно-визвольної боротьби українського народу в цей період, визволило значну територію України від польського панування та заклало на ній підвалини української державності.

Ч1:       забули ясні зорі козацький хоровод,

            Бої на Чорнім морі, гармати Жовтих Вод.

            Забула вже Європа ту силу молоду,

що біля Конотопа розбила вщент орду.

            А ми заспіваймо, забути не дамо.

            А ми запам»ятаймо і всім нагадаймо

Героїв у нашім роду.

Забули вже портами у Парижі та Москві,

Як шану віддавати козацькій хоругві.

Забули тугодуми, як воля січова

Творила віщі думи, збирала в кров слова.

А ми заспіваймо, забути не дамо,

А ми запам»ятаймо і всім нагадаймо,

Що слава козацька – жива!

            (Д.Павличко)

(лунає «Козацький марш»)

В2: Тож пригадаймо ті часи, коли за дніпровими порогами розливалася козацька слава. Коли козаки-рицарі безкрайніми степами літали, шаблями ворогів змітали, на чайках Дніпром  гуляи, туркам та татарам дошкуляли й рідну –неньку захищали.

В1: А хто знає, як усе починалося?

В2: А починалося усе з Дикого поля!

            За дніпровськими порогами, за південними дорогами,

            За степами, за широкими, наші прадіди жили.

            Мали Січ козацьку сильную, цінували волю вільную,

            Україну свою рідну, як зіницю берегли!

В1: Через татарську небезпеку вже наприкінці 15 ст широку простори Наддніпрянщини, теперішньої Полтавщини, Середньої та Південної Київщини й Південно-Східного Поділля спорожніли, багаті й родючі грунти стали облогом, зробилися Диким полем. Серед цієї пустелі де-не-де стояли «господарські замки» - укріплені пункти, де перебували представники адміністрації з невеликою залогою.До цих замків тулилися рідкі оселі, щоб на випадок татарського набігу сховатися за його валами або мурами.У лісах і степах навкруги цих замків і далеко на південь та на схід від них була сила силенна дичини та звірини, у річках та озерах було невичерпне багатствовсілякої риби, особливо на дніпровському Низу, за порогами. Усе це, незважаючи на близьке сусідство із татарами, приваблювало сміливих людей якщо не селитися в дикому степу, то бодай навідуватися до нього за здобиччю.

В2: У Північній Україні, де скупчилося населення, людям ставало тісно. Там було багато панів – потомків князівських і боярських родів, вони заводили поміщицькі господарства, тіснили селян і примушували працювати на себе. Та й державна організація теж надокучала населенню повинностями і податками. Ще тяжчим зробилося становище населення після вступу українських земель до складу Речі Посполитої. А тут, у степу, поряд із татарською небезпекою була воля.

В1: А воля для козаків – то головне. Волю козаки цінували понад усе. Кожної хвилини зі зброєю в руах готові вони були виступити на її захист.

В2: До козацького товариства приймали усіх знедолених і скривджених. Але перед тим, як стати козаком, потрібно було виконати 5 умов: бути вільним і неодруженим, сповідувати православну віру, розмовляти українською мовою, присягнути на вірність й пройти козацьку науку.

В1: А скільки легенд зберіглося з того часу про випробування, які чекали на того, хто бажав стати козаком.

( Виходять козаки: хтось лагодить зброю, хто люльку підпалює, деякі просто розмовляють, один наспівує козацьку пісню. До них наближаються двоє парубків.)

П1: Доброго дня, добрі люди! А чи не підкажете нам, як до козацького товариства записатися?

К1: І вам доброго здоров»я!А навіщо вам козаки?

П2: Так зовсім на Вкраїні немає життя від тих ляхів проклятих. Знущаються, як тільки можуть, над простим народом. Без сліз навіть цього розповісти не можна. І мовою українською розмовляти забороняють, і віру чужу сповідувати примушують, на кріпаків людей обертають, а землі дідівські-прадідівські собі забирають, а за найменшу провину нещадно карають.

П2: От ми й хочемо до козаків пристати, щоб разом із ними волю боронити й землю рідну захищати.

К2: Це добре, що ви так про нашу неньку Україну дбаєте. А от кашу варити виієте?

П2: А чом би й ні? Звичайно, уміємо!

К3: Ну тоді гляди ж, вари так, щоб каша і не сира була, і щоб не перекипіла, та щоб ще й запашна була і на сіль смачна. А ми підемо косити. А коли каша буде готова, то вийди на курган та й поклич нас.

(Козаки й П1 ховаються і спостерігають. П2 варить кашу)

П2: Ну, здається їсти можна, смачна й запашна вийшла. Піду покличу козаків обідати. Агов, панове, ідіть кашу їсти! (Ніхто не озивається) От занесла мене нечиста сила поміж цих козаків! Краще було б вдома сидіти. А якщо каша зараз перекипить і їм не сподобається, то чого доброго ще бити будуть. Ой, бідна ж моя голівонька! І чого мене сюди занесло!

К1: Ні, це не наш хлопець. Справжнього козака з нього не вийде. (Виходять, простягають парубку гроші)

К2: Іди собі з Богом. Прийдеш наступного року, як трохи розуму наберешся. А тепер твоя черга кашу варити.( знову уходять)

П1: Здається, каша вже готова. Гей, панове молодці, козаки-запорожці, ходіть кашу їсти! (козаки не озиваються). Ну і біс із вами! Не хочете, як хочете, а я кашу поїм, поки свіженька.(поїв, потанцював гопака, поспівав козацьких пісень)

К1: Оце, мабуть, уже наш! (виходять)

П1: А де це вас у біса носило, панове запорожці? Гукав-гукав, аж охрип. А щоб каша не перекипіла, почав сам їсти.

К2: Ну що ж, приймаємо тебе в наше товариство. А як же тебе звати?

П1: Степаном, на прізвище Ігнатенко.

К3: Тепер прізвище своє забудь. Ми тобі нове придумаємо. І як же тебе прозвати?

К1: А нехай Степаном Гострим буде! Бо не тільки язика гострого має, а й гострий розум. Тому й шкоди багато завдасть ляхам і татарам.

К2: Але, щоб справжнім козаком стати, треба ще багато сили набратися, козацьку науку пройти, зі звичаями козацькими познайомитися.

П1: Дякую дуже. Я обіцяю, що ви ніколи не пошкодуєте, що прийняли мене до свого товариства.

(лунає пісня «Ой, січ-мати...»)

В1: Найпрекраснішим, неповторним, унікальним і легендарним явищем для українського народу була Запорозька Січ. Це про неї писав М.Гоголь:»Так ось вона – Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі ці горді й дужі, як леви! Ось звідки розвивається воля та козацтво на всю Україну!»

В2: Запорозьку Січ називали козацькою республікою, бо всі важливі питання: обрання гетьмана, козацької старшини, питання війни та миру, розподілу земель та прибутку, покарання злочинців – розв»язувалися на козацьких радах.

В1: Нам дуже пощастила, бо якраз сьогодні козаки обирають кошову старшину.

( Постріл гармати. Звуки литаври.Козак виносить козацький прапор)

Кош: Панове-козаки! Настав Новий рік. І сьогодні, у перший день нового року, чи не хотіли б ви за давньою традицією переобрати кошового отамана.

Всі: Так!

Кош: (кладе на землю шапку, а на шапку – булаву) Дякую за честь! Дай вам боже кращого кошового отамана.

К1: Пропоную новим кошовим обрати Петра Цибулю. Він в останньому поході на татар прославився, скільки ворогів своєю шаблею поклав! Видно, він чоловік хоробрий!

К2: У цій справі одного запалу мало. Треба, щоб чоловік розумний був, освічений. Ось давайте Івана Сірого оберемо. Він і ворогів добре ганяє, і багато мов знає.

Всі: Сірого! Сірого хочемо отаманом обрати!

К3: (Сірий виходить в центр) Козацька громада вирішила тебе отаманом обрати.

СLкланяється) Дякую за честь, та є кращі за мене.

К4: Але рада вирішила обрати тебе. Хочемо отаманом тебе бачити.

С: Але ж тяжка булава! Не можу її прийняти!

К5: (подає булаву) Але ж наш вибір – це ти. Тебе хоче бачити отаманом усе козацьке військо.

С: (бере булаву, кланяється на 4 сторони) Дякую товариству за довіру! Обіцяю гарним отаманом бути, про козаків дбати й рідні землі від ворогів боронити!

Всі:      Міцно тримай булаву!

            Керуй розумом!

            Не забувай про козацьку славу!

            Не осором козацького роду!

            Будь справедливим!

Бий нещадно ворогів!

            У господаря завжди поради питай!

            Татарам прочухана давай!

            Ворогам спуску не давай!

(козаки виходять. Лунає пісня «Ой, на горі, там женці жнуть...»)

В1: Українські козаки були прославлені бойовими справами та мужністю. Нескореними вони були, навіть, у смертний час. Турецький хроніст писав: «Не знайти в усьому світі людей більш відважних, які б так мало піклувалися про життя або так мало боялися смерті».

В2: Великої слави здобули січовики своєю боротьбою проти ворогів України. А скільки імен славних козацьких ватажків і гетьманів ми можемо зараз пригадати: Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко, Петро Сагайдачний, Іван Мазепа, Іван Сірко, Тарас Трясило, Самійло Кішка, Пилип Орлик, Павло Полуботок, ... Пам»ять про них збереглася донині й буде жити у віках.

Ч2:       Гей, рівняйся, військо запорозьке,

            У тремтливим спогадах моїх

            Сагайдачний сходить з високості

            І ступа на тесаний поріг

            Весь, як є... Цілує руку

            І регоче, буйний за столом.

            Наче карти, викладає муку,

            І біжать тривоги над чолом.

            Ой, рівнялось запорозьке військо...

            Україна-мати на мечах.

            Сагайдачний йде до нас із Січі,

            Розгубивши побратимів по степах.

            Ліс хрестів.Зелені кладовища.

            Він все нижче голову схиля...

Не журися Україна, глянь, колише

            У колисці слави Немовля.

                                   О. Сенатович

В1: Шелест козацьких знамен, тупіт козацьких коней, брязкіт козацької зброї – ось наше минуле, про яке ми ніколи не забудемо.

В2: Пам»ять про козацтво – то духовне надбання України. І пишатися таким минулим може і має кожен українець.

( Звучить пісня «Запорозькі козаки» сл.В.Крищенка, муз. Г.Татарченка)

Конкурсна програма:

1. Піднімання гирі.
2. Метання булави
3. Армрестлінг
4. Влучний козак ( кидання шапки на спис)
5. Спритні козаки ( шаровари одні на двох одягають та біжать дистанцію, знімають, передають наступній парі своєї команди)
6. Хто має найбільшу долоню ( набрати у долоню горіхів за три рази)