Твори Шевченка в історії

Тарас Григорович Шевченко... Гортаючи сторінки «Кобзаря»,я розумію, що можна поринути у давнє минуле України, а також, вивчити історію нашої Батьківщини.  Поет глибоко і широко відображає  у своїй творчості славне минуле нашої Вітчизни. Він показав, що наша  прекрасна, могутня, волелюбна   Україна « своєї слави на поталу не давала; ворога деспота під ноги топтала».

         Досліджуючи творчість Шевченка, я зрозуміла, що його  як і багатьох  українських поетів захоплювала і хвилювала тема козацтва.  Героїчному минулому козацтва присвятив поет немало творів й чудових рядків. Нам відомо, що  козацтво виникло на Дикому Полі, у наших рідних вільних українських степах. Причиною тому стали масові втечі селян, які не мирилися зі своєю долею, не бажали працювати на панських просторах безправними та зобіженими.  Ось як пояснює причини появи козацтва сам поет у творі «Не женися на багатій» :

                   Оженися на вольній волі,

                   На козацькій долі,

                   Яка буде, така й буде,

                   Чи сама, той й гола:

                   Та ніхто не докучає

                   І не розважає.

         Цю ж тему  я впізнала  і у вірші «Не хочу я женитися»:

                   А я піду одружуся

                   З моїм вірним другом

                   З славним батьком запорозьким

                   Та з Великим Лугом.

                   На Хортиці у матері

                   Буду добре жити,

                   У аксамиті ходити,

                   Меда-вина пити.

         Тарас Григорович висвітлює також мрію українських селянських хлопців козаків про вольну волю у відомому  вірші «Нащо мені женитися?»:

                   Нащо мені женитися?

                   Нащо мені братися?

                   Будуть з мене молодого,

                   Козаки сміятись...

                   А буду я красоватись

                   В голубім жупані

                   На конику вороному

                   Перед козаками...

         Батьки часто самі радили юнакам йти в козаки і благословляли їх на цю святу справу. Ось як про це говорить поет у вірші «Ой крикнули сірі гуси»:

                   Коня купила,

                   А коня йому купивши,

                   Сідельце сама

                   Самим шовком вишивала,

                   Златом окула,

                   Одягла його в червоний

                   В жупан дорогий.

                   Посадила на коника...

                   Та й повела Коня вздовж села.

                   Та й провела до обозу

                   В військо оддала.

         Коли я познайомилася із  поезією «Нащо мені женитися» і  поемою «Невольник», порівняла їх, то помітила, що  Тарас Григорович багато уваги приділив козацькій зброї. Описує він гармати, гаківниці, шаблі, ратиці-дрючини, самопали семип»яденні.

                   Було колись в Україні

                   Ревіли гармати;

                   Було колись-запорожці

                   Вміли панувати,

                   Панували, добували

                   І славу, і волю;

                   Минулося – осталися

                   Могили на полі.

         Не пройшли повз увагу Шевченка козацько-селянські повстання  20-30-х років ХУ11століття. В багатьох своїх творах поет розкриває причини цих повстань – це посилення закріпачення селянства, зростання податків та повинностей, утиски міщан і козаків, наступ католицизму. І в той же час поет шанобливо і з любов»ю змальовує керівників козацько-селянських повстань. Чимало рядків Т.Шевченко присвятив героїчній постаті Северина Наливайка. У вірші «У неділеньку святую» читаємо такі рядки:

                   Как Наливайко собирал

                   Перед родными бунчуками

                   Народ козацкий защищать

                   Святую церковь.

         В історії відомо, що 1597 року Северина Наливайка стратили у Варшаві. Слід відзначити, що Т.Шевченко підтримував народну версію смерті ватажка, що ніби-то його спалили в мідному котлі.

                   Де Наливайкова? Нема!

                   Живого й мертвого спалили?

         І хоч поразка повстання була великою трагедією для України, ідея визвольного руху все ще жила в народі. Ось що говорить герой драми сотник Никита Гайдай:

                   Что Наливайка дух великий

                   Воскреснет снова средь мечей

И тьмы страдальческих теней

Наши неистовые клики

В степях разбудят.

         Не міг Т.Шевченко пройти повз таку важливу героїчну віху в історії нашої Батьківщини, як національно-визвольна війна українського народу середини ХУ11 століття під проводом гетьмана Б.Хмельницького. У своїх творах поет підкреслює її справедливий визвольний характер. Основну причину цієї війни він справедливо вбачав у нестерпному гніті та безмежній сваволі польських магнатів і шляхти на території України. Ненависть народних мас до гнобителів Шевченко висловлює вустами Никити Гайдая – героя однойменної незакінченоїдрами. Ідучи на переговори з польським королем за дорученням Б.Хмельницького, він впевнений, що гордовиті магнати, гнобителі його народу, понесуть заслужену кару:

                   … их огромные палаты

                   Травою дикой порастут…

                   Что наши правда, наши стоны

                   На них суд божий призовут…

         Гайдай впевнений, що повсталий народ розірве кайдани неволі – «... мы цепь неволи разорвем»  і що « … наши вольные законы в степях широких оживут!»

         Поет неодноразово згадує у своїх творах про блискучі перемоги, здобуті повсталим українським народом над польсько-шляхетським військом у війні 1648-1657 років. Він настільки творчо відобразив  історичну  роль Б.Хмельницького як військового організатора і видатного державного діяча, називає його «благородним Хмельницьким». А в поемі «Гайдамаки» називає гетьмана – «славним Богданом», «праведним гетьманом» - у поемі «Сон».

         Образ великого гетьмана Шевченко відтворив і в своїх художніх творах. Ще будучи молодим художником, в 1836-1837рр він створив композицію «Смерть Богдана Хмельницького». На полотні тяжко хворий гетьман, підвівшись на ліжку і взявши булаву, звертається до присутніх козаків, що принесли з собою віцськові прапори, бунчуки, литаври, з останньою промовою – порадою.

         В 1849 році Т.Шевченко створює історичну композицію «Дари Чигирина». На ній зображені посли, які прибули до гетьманської столиці з подарунками з Росії, Польщі, Туреччини. Художник відтворив момент чекання послів на вихід гетьмана до них. Цим він підкреслює значимість видатних перемог Хмельницького в 1648-1649рр та його славу.

         Заради справедливості відзначу, що оцінюючи особу Хмельницького, Т.Шевченко в деяких творах різко докоряє славному гетьманові за недалекоглядну, на його погляд, політику щодо союзу з Росією. Такі докори можна зустріти у творах «Розрита могила», «Невольник», «Великий льох», «За що ми любимо Богдана», «Як би-то ти, Богдане п»яний».

         Наприкінці ХУ11-на початку ХУ111 століття на Правобережжі розпочався визвольний рух. Українські селяни та міщани  на західноукраїнських  землях зазнавали жорстоких утисків від польських магнатів. Насаджувався католицизм, придушувався розвиток самобутньої української культури. Ось рядки з вірша Шевечнка «Іржавець»:

                   Мій краю прекрасний, розкошнй, багатий!

                   Хто тебе не мучив? Якби розказать

                   Про якого-небудь одного магната

                   Історію – правду, то перелякать

                   Саме б пекло можна.

                   А Данта старого

                   Полупанком нашим можна здивувати.

         Провідником одного із повстань 1702-1704 років  на Правобережжі  був Семен Палій. Образ вірного сина українського народу Тарас Шевченко любовно відтворив у вірші «Чернець».Насправді, Палій не був ченцем, але відомо, що він підтримував тісні зв»язки із монастирем Межигірського Спаса, який був одним із центрів боротьби проти католицизму. Відомо, що Палій, навіть, наказав поховати себе у тому монастирі.

         Центральне місце у національно-визвольному русі на Правобережжі посідає Коліївщина – повстання гайдамаків. Шевченко з великою художньою силою та вірністю історичним фактам відтворив ці події в поемі «Гайдамаки». Для її написання Тарас використав розповіді, народні перекази, частину з яких він чув від свого діда, що був активним учасником тих подій.

                   Батько діда просить, щоб той розказав

                   Про Коліївщину, як колись бувало

                   Як Залізняк, Гонта ляхів покарав.

                   Столітнії очі, як зорі, сіяли.

                   А слово за словом сміялось, лилось.

                   Як ляхи конали, як Сміла горіла.

                   Сусіди од страху, од жалю німіли.

                   І мені, малому, не раз довелось

                   За титаря плакать.

                   І ніхто не бачив,

                   Що мала дитина у куточку плаче.

                   Спасибі, дідусю, то ти заховав

                   В голові столітній ту славу козачу:

                   Я її онукам тепер розказав.

         Розкриваючи причини повстання, Шевченко влучно дав характеристику політичному ладу шляхетської Польщі: тут панувало свавілля шляхти та магнатів, що призводило до анархії в державі. Паразитуюче життя й розбещеність шляхти поет характеризував такими словами:

                   Було, шяхта, знай чваниться,

                   День і ніч гуляє.

                   Та королем коверзує...

         Відомо, що повстання охопило частину Київщини, Брацлавщини. Тарас точно вказав пункти, де почалося повстання та межі його територіального поширення.

                   Зайнялася Смілянщина, Хмара червоніє.

                   А найперша Медведівка

                   Небо нагріває

                   Горить Сміла,

                   Смілянщина Кров»ю підпливає

                   Горить Корсунь, горить Канів,

                   Чигирин, Черкаси;

                   Чорним шляхом запалало,

                   І кров полилася

                   Аж у Волинь.

         Найактивнішою  силою серед учасників повстання було селянство – «громада у сіряках» До повсталих приєднувалися не тільки чоловіки, але навіть жінки:

                   ... осталися

                   Діти та собаки –

                   Жінки навіть з рогачами

                   Пішли в гайдамаки.

         В Коліївщині брали участь не лише українці, а й молдавани, волохи. Про це свідчить пісня старого волоха-кобзаря у поемі:

                   Ой волохи, волохи...

                   І ви, молдавани.

                   Братайтеся з нами,

                   З нами, козаками;

                   Згадайте Богдана,

                   Старого гетьмана;

                   Будете панами

                   Та, як ми, з ножами,

                   З ножами святими

                   Та з батьком Максимом

                   Сю ніч погуляєм,

                   Ляхів погойдаєм.

         До проблематики гацдамаччини поет звертається у віршах «Холодний яр», «Великий льох», «Швачка». Шевченко стверджував, що ця боротьба була справою всієї нації, а не окремої особи.

         Не оминув Шевченко у своїй творчості і теми боротьби  проти турецької агресії. Поет торкнувся історичної події – морського походу запорожців, яких очолював сміливий козацький ватажок Іван Підкова.

                   Не в Синопу, отамани,

                   Панове молодці,

                   А у Царград до султана.

                   Поїдемо у гості!

         А от у поемі «Гамалія» Шевченко звернувся  теж до теми  морських походів, про які брав інформацію з народних дум. Гамалія – це не історична особа, а художній образ запорозького отамана.  У цій поемі згадується і гетьман П.Конашевич-Сагайдачний, під проводом якого козаки здійснили ряд успішних походів на турецькі та татарські міста-фортеці.

                   По морю гуляти,

                   Слави добувати,

                   Із турецької неволі

                   Братів визволяти.

         Турецька неволя була нестерпною, проходила у тяжких муках.

         Як вже зрозуміло, у творчості Т.Г.Шевченка багато місця відводиться історії Запорозької Січі та боротьбі запорожців проти численних ворогів України. Поет часто згадує волелюбні традиції запорожців, їх високе військове мистецтво, непорушну дружбу і виняткову мужність під час боїв з ворогами. Саме завдяки цьому козаки міцно утвердилися на своїх землях, не боялися ворогів.

                   Було колись – в Україні

                   Ревіли гармати,

                   Було колись – запорожці

                   Вміли панувати.

         Мужня боротьба запорожців проти іноземних загарбників принесла їм світову славу.

                   Що діялось в Україні,

                   За що погибала,

                   За що слава козацькая

                   На всім світі стала!

         Із сумом Шевченко говорив про ліквідацію Запорозької Січі в 1775 році, він гнівно засуджував колонізаторську політику царизму в Україні. Ось що він пише в поемі «Невольник»:

                   Січовики-запорожці

                   І в Січ звертають,

                   І розказують, і плачуть,

                   Як Січ руйнували.

                   Як москалі срібло, злото

                   І свічі забрали

                   У Покрові, як козаки

                   Вночі утікали

                   І натихому Дунаю

                   Новим кошем стали;

                   Як цариця по Києву

                   З Нечосом ходила...

                   І Межигірського Спаса

                   Вночі запалила...

                   І як степи запорозькі

                   Тоді поділили

                   І панам на Україні

                   Люд закріпостила.

         А скільки рядків присвятив поет проблемам кріпосницьких відносин в Україні! У своїх творах він глибоко і всебічно показав тяжке життя кріпосних селян, їх боротьбу за кращу долю. Шевченко викриває пороки кріпацтва та вірить у неминучу загибель. Жорстоко експлуатуючи і грабуючи кріпосних селян, поміщики перетворили чарівні села в пекло:

                   Аж страх погано.

                   Чорніше чорної землі

                   Блукають люди, повсихали

                   Сади зелені, погнили

                   Біленькі хати, повалялись,

                   Стави бур»яном поросли,

                   Село неначепогоріло,

                   Неначе люди подуріли,

                   Німі на панщину ідуть,

                   І діточок своїх ведуть!..

         Злидні і щоденна наруга над людьми, знущання, образа гідності людини- основна тема поеми «Сон».

                   Он глянь, у тім раї, що ти покидаєш,

                   Латану свитину з каліки знімають,

                   З шкурою знімають, бо нічим обуть

                   Кажуть недорослих; а он розпинають

                   Вдову за подушне, а сина кують,

                   Єдиного сина, єдину дитину,

                  Єдину надію! В військо оддають!

                   Бо його, бач, трохи! А онде під тином

                   Опухла дитина, голоднеє мре,

                   А мати пшеницю на панщині жне.

         Безумовно, селяни не сиділи склавши руки, а чинили гнобителям опір. Серед великої кількості була й така форма боротьби, як підпали поміщицьких садиб. У поемі «Княжна» Шевченко описує цю форму боротьби:

                   І в той час

                   Скирти і клуня зайнялись,

                   І зорі зникли...

                   А люди збігли та дивились,

                   Як дим до неба підіймавсь.

         У поемі «Варнак» Т.Г.Шевченко описує нещадну розправу селян-повстанців з пихатими панами за вчинені кривди:

                   Я різав все, що паном звалось

                   Без милосердія і зла.

         Царизм жорстоко розправлявся із виступами селян. Про це пише Шевченко у вірші «Юродивий»:

                   Як сотнями гнали

                   В Сибір невольніков святих,

                   Як мордували, розпинали

                   І вішали?..

         Увагу Тараса Шевченка привернув світлий образ Кармелюка. Під час подорожі на Правобережжя в 1845-1846 роках поет записав до свого альбому два варіанти народних пісень про Кармалюка . А через деякий час пише пісню «Повернувся я з Сибіру», в якій дає ватажку високу оцінку, назвавши його «славним рицарем».

         Т.Г.Шевченко не дожив до реформи 1861 року, хоча встиг про неї почути – її розхвалювали на всі лади. Поет був переконаний, що вона не дасть селянам ні довгоочікуваної волі, ні омитої їх потом та кров»ю землі. Тому у вірші «Я нездужаю, нівроку» він закликає не вірити цареві:

                   Добра не жди,

                   Не жди сподіваної волі –

                   Вона заснула: цар Микола

                   Її приспав.

                   А щоб збудить

                   Хиренну волю, треба миром,

                   Громадою обух сталить,

                   Та добре вигострить сокиру,

                   Та й заходитись вже будить.

         Тарас Шевченко, дійсно, один такий, на мій погляд, поет, який був не лише вихідцем з народних либин, але й досконало знав життя народу, його думи і прагнення. Твори Шевченка густо замішані  на нашій героїчній, трагічній і одночасно прекрасній історії. Із впевненістю можу порадити, якщо хочете глибше вивчити історію – візьміть «Кобзар». Він по праву може вважатися писемним історичним джерелом з історії України. За творами Шевченка, на мій погляд, можна скласти підручник для учнів 5 класу, в якому дітей будуть знайомити із визначними подіями в історії України, так звані «Оповідання з історії України. Тільки цікаві факти».Це не тільки поглибить знання, виховає почуття патріотизму, гордості за рідну землю, але й допоможе нам глибше зрозуміти й оцінити геніальність і велич одного з найвидатніших синів України, його неоцінимий вклад в українську і світову культуру.

Всеукраїнський  конкурс  

 учнівської  творчості,

присвячений  Шевченківським дням

ТВОРИ   Т.Г.ШЕВЧЕНКА  -

ПИСЕМНЕ  ІСТОРИЧНЕ  ДЖЕРЕЛО

Роботу виконала

учениця 9 класу

Роздольської ЗОШ

1-111 ступенів

Михайлівського району

Запорізької області

КОЗЛОВА

ДІАНА  ВІКТОРІВНА

Вчитель-консультант

КОЗЛОВА

НАТАЛІЯ  ВАЛЕНТИНІВНА

Тел. 28-81-43, 2-80-25

2011 рік

  Назва  роботи:  Твори Т.Г.Шевченка - писемне

                                  історичне  джерело

Номінація:    історія України та державотворення

КОЗЛОВА  ДІАНА  ВІКТОРІВНА

6 ЛЮТОГО 1997 РОКУ

с.Роздол, вул. Молодіжна, буд.8

Михайлівського  району

Запорізької  області

Роздольська ЗОШ 1-111 ступенів

9 клас

Вчитель-консультант  Козлова Наталія Валентинівна