НАГОРОДИ БІЛОГВАРДІЙЦІВ
Нагороди, про які зараз піде мова
є частиною історії, свідоцтвом хоробрості, мужності тих, хто волею долі
опинився по інший бік барикад, але захищав свої ідеали та своє бачення
майбутньої Батьківщини.
Кожен
із білогвардійських лідерів жалували
своїх офіцерів та солдат до нагородження. А.В.Колчак, наприклад, жалував своїм
підопічним, навіть, орден Святого Георгія. У Добровольчій армії А.Денікіна,
Збройних силах Півдня Росії під командуванням П.Врангеля вважали інакше, що не
можна нагороджувати російськими орденами учасників війни росіян проти росіян.
Тому з часом вони запровадили нові нагороди. На Південному фронті їх було
більше, ніж на Північному, Східному та Західному. За участь у виключно складних
боях і походах було встановлено спеціальні відзнаки – хрести, медалі. Нерідко
нагороджували орденами.
1. У січні 1918року Добровольча армія відійшла на
Кубань. На шляху до Кубані до армії приєднався загін генерала Покровського.
Біля міста Катеринодара ( нині Краснодара) їх чекала поразка, а сам генерал
Л.Корнілов загинув від осколків снаряду, що розірвався у нього під ногами.
Білогвардійці відступили, щоб спокійно поховати тіло свого воєначальника.
Наступного дня червоні викопали труп генерала Л.Корнілова і спалили його у Катеринодарі.
Л.Корнілова змінив А.Денікін. Йому вдалося провести довгий – 80-денний тяжкий
похід у суворих зимових умовах, який вимагав мужності, витривалості воїнів,
маси зусиль, після чого цей похід одержав назву – Крижаний. Денікін наказав
підготувати спеціальну нагороду – Крижаний знак для 499 воїнів-учасників цього
походу. Ця нагорода уявляє собою терновий вінок зі срібла, перехрещений мечем.
Статистика стверджує, що таким знаком нагороджено 4-5тис.осіб.
2. У лютому 1918року відбувся відомий похід у Сальські
степи на Дону. Отаман П.Попов за мужність та героїзм своїх солдат наказав за №
696 від 26 квітня 1918року виготовити нагороду «Степовий хрест», який
виготовлявся із заліза, носився на Георгіївській стрічці на лівому боці груді.
3. Наступною я представляю нагороду , виготовлену
спеціально для кубанського козацтва – Хрест «За спасіння Кубані». Він
виготовлявся із заліза із зображенням герба Кубанського козацтва.
4. Під керівництвом генерала П.Врангеля був
проведений похід на Катеринослав (нині Дніпропетровськ). Найкращі воїни цього
походу нагороджені наказом № 3303 від 6 червня 1920року нагородою Хрест
«Катерининський похід». Цей срібний
хрест, покритий чорною емаллю, прикрашений терновим вінцем та щитком із гербом
Катеринослава, тобто літера Є – Єкатєріна, 9-тьох золотих зірок по колу та
імператорською короною.
5. Найвищою нагродою П.Врангель вважав орден
Святителя Миколи Чудотворця, який він наказав чеканити для своїх воїнів. Цей
орден за вартістю прирівнювався до царського ордену Святого Георгія, але
носився нижче нього на мундирі. На ордені зображено Миколу Чудотворця і девіз
«Верой спасется Россия». Цікаво, що цей орден чеканили тільки 2-го ступеня.
Навіть сам П.Врангель носив орден такого
ступеня. 1-го ступеня не чеканили ніколи.
6.Нагородами солдат і офіцерів Північного та
Західного фронтів вважалися:
-
медаль Західної Добровольчої армії
-
Хрест Російського корпусу
-
Хрест генерала Келлера
-
Хрест генерала Бермонт-Авалова
-
Хрест Балтійських легіонерів
-
Хрест «13 травня 1919року» - його випустили для
нагородження учасників боїв у Фінській затоці на підступах до Петрограда
-
Хрест учасників партизанських кінних загонів ( на ньому є
девіз «За веру, царя, Отечество»)
-
Хрест «За хоробрість» ( запроваджений отаманом
Г.Семеновим, що бився у Манчжурії)
-
Орден Архістратига Михаїла ( за бої на Уралі) –
виготовлений із темної бронзи, відштамповано зображення Михаїла верхи на коні,
у боротьбі із драконом, і є девіз «За веру, Отчизну, Яик и за свободу».
Зрозуміло, кожна протиборча сила мала своїх героїв,
яких нагроджувала орденами та почесними знаками, почесною зброєю. Можу сказати єдине, що кожна нагорода несе у
собі історичну пам»ять, енергетику свого володаря та пам»ять нащадків.
Комментариев нет:
Отправить комментарий