КОСА - ДІВОЧА КРАСА

КОСА   -  ДІВОЧА  КРАСА

Мета: виховувати почуття дівочої честі і гідності. Вчити дівчаток бути охайними, працьвитими, добропорядними. Домагатися естетичного виховання. Сприяти вихованню пошани до дівчини, жінки як берегині роду. Відроджувати призабуті звичаї нашого народу.

Вчитель: З давніх давен в Україні символом  дівочої честі, працьвитості, охайності була дівоча коса. Недарма у народній скарбниці  ми зустрічаємо так багато легенд, пісень, поезій, прислів»їв та приказок, присвячених дівочій косі. Саме ці розсипані перли ми і будемо сьогодні збирати. Представляємо вашій увазі наше родинне свято «Коса-дівоча краса».

         Народні  обряди, пов»язані з дівочою косою, супроводжували дівчинку від її народження. Вашій увазі уривок обряду першого купання дитини.

Мати:  Велика радість у наш дім прийшла:

            Родилося малесеньке дитя

            І перший крик її для нас

            Став піснею на довгий час.

Батько:            Батьки її і вся рідня

                        Плекали, пестили дитя,

                        А щоб красивою зросла,

                        У травах скупана була.

Дід:      Неси, бабо, швидше воду,

            Наливай у миску,

            Щоб скупати нашу внучку,

            М»яти дай, любистку.

Баба:   Віллєм меду, срібла кинем,

            Щоб була багата,

            Щоб росла красива доня,

            І раділа хата.

Батько:            Ще у купіль покладемо червону калину,

                        Чебрець, руту та барвінок, - скупаємо дитину.

Мати:  Щоб коса була у неї гарною, густою,

            В першу купіль покладемо гребінець з щіткою.

Вчитель: Діти народжуються із коротким волоссячком. А якщо дівчинка народжувалась із довгим, то казали, що у майбутньому на неї чекає життя в багатстві та розкоші. З моменту першогокупелю починалась турбота батьків про коси дівчинки. До 1 року стригти дитину було заборонено. А у річницю влаштовували так званий обряд «перших пострижин». Здійснювв його хрещений батько. Він виголошував промову-побажання, щоб у дівчини зростало густе красиве волосся, а коса щоб лягла до пояса. Після пострижин волоссячко спалювали і тільки одне пасмо залишали як пам»ятку. (розмова із мамами)

         Хлопчиків стригли часто, а дівчаток взагалі не стригли – це було заборонено. Мами ретельно стежили за косами дівчини: мили у пахучих травах, розчесували, прикрашали кіски стрічками. Дівчинка зростала і вчилася самостійно доглядати своє волосся. Послухаємо наших дівчаток.

Поліна: колись в Україні існував непорушний звичай: прокинувшись, дівчина мусила насамперед «навести лад» на своїй голові, а саме: вмитися, розчесатися, заплести коси.

Сніжана: Волосся, що залишилося на гребінці, обов»язково спалювали, бо вірили, : якщо з нього зів»є гніздо ворона, болітиме голова.

Марина: Вважалося найбільшою неохайністю братися за будь-яку роботу з розпущеними косами. Про таких казали: «У неї на голові сорока гніздо звила».

Ліля: До того, як «появитися на людях», дівчина ретельно заплітала косу, бо знала основний народний закон :»Яка коса – така й краса».

Вчитель: Так, ірно в народі казали: «Подивись на косу, а подумай про господиню». Ось послухайте, як про це йдеться у колядці:

Даша:            Ой, рано-рано кури запіли

            А ще раніше Дашуня встала

            Дашуня встала, косу чесала,

            Косу чесала, двір замітала.

            А двір замела, до церкви пішла.

            Там люди стояли, її питали:

            «Чи ти попівна, чи королівна?»

            «Я не попівна, не королівна.

            Батькова дочка як ягідочка,

Материна дівка, як ясна зірка».

Вчитель: Сподіваймося, що наші дівчатка будуть зростати охайними, гарними та добрими господинями.

Мати:          Час летів, роки минали,

            Наша дівчинка зростала.

            І у гарні дві коси стрічки заплітала.

            Ще й співала залюбки, танцювать любила,

В хаті поралась щодня, все робити вміла.

Вчитель: Перший раз кіски дівчинці заплітали теж у визначений час. Це було 5 років від дня народження.  Хрещена мати святково заплітала коси своїй похресниці. Коси заплітали віночком, або ж вплітали святкові білі стрічки, а зверху чіпляли віночок із білих квітів. Цей день особливо запам»ятовували дівчатка.

Поліна:       благословІть, батьку й мати

                        Косу заплітати

                        Косу заплітати

                        У стрічки вбирати.

                        Щоб виросли довгі

                        Густі та красиві

                        І раніш своїх годочків не стали сиві.

Батько і мати: Благословляємо!

Хрещена мати: Благослови, Господи і ти, у свій час заплітати та розплітати косу дівочу.

Вчитель:     Щоденні традиційні зачіски по всій Україні були найрізноманітніші. Маленьких дівчаток заплітали у чотири, а старших – у дві коси. Викладали їх на голові віночком. У святкові дні прикрашали віночком, святковими стрічками, які вільно спадали на плечі. Чим дорослішою ставала  дівчина, тим ретельніше вона доглядала своє волосся. Щоб волосся було гарним, а коса пишною, люди вірили, що підрізати треба у певно визначений час, а саме : «На молодик», особливо у травні, «щоб коса була повна». Підстригати волосся мав хтось із родичів по чоловічій лінії. Ні в якому разі не можна було підрізати волосся собі самій. Давайте послухаємо чудову пісню у виконанні ансамблю «Стожари»  «Ой, не ріж косу». І помилуємося чарівними звуками і словами цієї пісні.

Ліля:  у святкові дні дівчата прикрашали коси віночком з живих, або сухих квітів, особливо коли водили хороводи веснянок, гаївок або купальські таночки.

                        Дівчатка виконують таночок із віночками.

Владислав:  косички у дівчаток, щоб смикати за них,-

                        Так думав я спочатку, а виявилось – ні.

                        Вони ростуть для того, щоб заплітати довго,

                        Щоб хтось про них казав: ах, ах, яка краса!

Вчитель: Так косу оспівують не одне покоління українців. Про них складено поеми, вірші, і звичайно, пісні. З особливістю оспівана дівоча коса у весільному обряді. Одним із хвилюючих ритуалів є розплітання коси молодої. Давайте разом заспіваємо українську народну пісню, в якій йдеться про те, як дівчина прощається зі своїми подружками, сім»єю, бо вона скоро стане дружиною, а отже, їй прийдеться розстатися зі своїми гарними косами. Співаймо пісню «Горіла сосна, палала».

Даша:            Ідіть, ідіть, тату, до хати косоньку розплітати.

            Ідіть,ідіть,мамо,до хати, косоньку розплітати.

            Прошу братчика до хати косоньку розплітати, віночок закладати.

(всі виходять)

            Як я в косах одила, то я вас не просила,

            А тепер я вас прошу: розплетіть мені косу.

            Розпустіть мені косу по червоному поясу...

Марина:      Сідай, сідай, молоденька, на тесовий стільчик,

                        Хай розплетуть косу та й заплетуть вінчик.

Марина В:   Хай розплетуть русу косу, аж на плечі спустять

                        Ти тепер вже молодиця, з нами більш не пустять.

(батьки і брат розплітають косу)

Сніжана:     Даша, Дашуня, що ти наробила,

                        На твоїй голівці квітонька розцвіла

Поліна:         Квіточка зацвіла такая великая

                        Заміж виходиш такая молодая

Діма Ст:       Даша, Дашуня, що ти наробила,

                        Що ти свою косу  на Дунай пустила

Коля:             Косу розпустила, на Дунай пустила,

                        Ти своїй матусі жалю наробила.

Валера:         Було свою косу пришпилити шпильками

                        Було б погуляти  ще рік із дівками.

(молода встає)

Мати:            Тут Даша сиділа, русу косу чесала,

            Русу косу чесала, дрібні сльози пускала.

Молода:       Дякую вам подруженьки та й за дівування,

                        За чесання моїх кіс та й за заплітання.

Пісня «Вже б я була їхала, вже б я була йшла»

Вже б я була їхала, вже б я була йшла,

Тільки своїй матінці не вклонилася

Дякую тобі мамо, що будила мене рано

Більш не будеш не будеш.

Вже б я була їхала, вже б я була йшла,

Тільки свому таточку не вклонилася

Дякую тобі тато, що збудував мені хату,

Більш не будеш, не будеш.

Вже б я була їхала, вже б я була йшла,

Тільки своїй сестронці не вклонилася

Дякую тобі сестро, що навчила косу плести,

Більш не будеш, не будеш.

Вже б я була їхала, вже б я була йшла,

Тільки свому братику не вклонилася.

Дякую тобі брате, що приводив хлопців в хату

Більш не будеш не будеш.

Вчитель:     Ось так, виходячи заміж, назавжди прощалася дівчина зі своєю косою. На Україні в різних куточках по-різному дівчина прощалася із нею. На Закарпатті косу відрубувала свекруха сокирою, на Слобожанщині – відрізали ножем. Відтепер дівчина ніколи не чесатиме і не плестиме її. Очіпок або хустина мали тепер прикривати короткі коси, бо великим соромом для молодиці вважалося показувати своє волосся. Мандрівники, що бували раніше в Україні, писали, що було легше побачити оголене коліно жінки, ніж коси молодиці. Сьогодні ритуал відрізаня коси відійшов у минуле. Хоча як і раніше свекруха по закінченні весілля пов»язує невістку хустиною або накидає її на плечі.

За повсякденними турботами та працею старіли жінки і сивіли їх коси, але пошана  до них  не зменшувалась.

Звучить пісня «Ой чого калина віти нахилила»

Ой, чого калина віти нахилила,

Чи багато цвіту, чи важка роса.

Ой, чого так рано мама  посивіла,

А була ж неї русая коса.

Материнські болі, мамині тривоги

Простелила доля у незнану даль.

За ворота вийде, стане край дороги,

В коси заплітає сивини печаль.

Стеляться тумани долами, лугами,

Стеляться тумани у глибокі сни.

Ой, дорого  дальня, повертай до мами,

Менше в її косах буде сивини.

Діти, любіть, шануйте своїх мам. Не завдавайте їм болю, страждань, нехай не сивіють їхні коси. Нехай вони завжди будуть молодими. А ви – шануйте свою одвічну красу – любіть своє волосся. Сьогодні ми оголошуємо парад зачісок красунь 5 класу. А допоможуть відкрити наш перукарський салон ваші мами. Вони сьогодні у ролі перукаря.

Мами працюють над зачісками.

Як ти розумієш прислів»я:

-         Дівчина з косою, як трава з росою

-         Нема коси – нема краси

-         Дівка без коси – що кіньбез гриви

-         Де дівказ косою, там хлопці юрбою

-         Коса – дівоча краса

-         Подивись на косу, а подумай про господиню

-         Не вари борщу, поки не заплетеш косу

-         Косу збережеш – щастя знайдеш.

Якими травами можна мити голову? (лопух, кора дуба, розове масло, цибулиння, ромашка)

В які дні не можна чесати косу? ( понеділок – ястреб унесе курчат з двору; на Благовіщення)

В який день не можна мити голову? ( середа – у середи 40 сестер і кожна забирає по волосині кожного разу)

Які таємниці зачісок вам відомі? ( якщо проділ прямий – прикривав скроні; гладко зачесане волосся – щоб недобрий погляд зіскользнув;)

Зараз ми портаємо до народних знань. Рекомендують користуватися гребнями з дерева, а саме тим, хто народився:

Січень – яблуня, ялина, горіх

Лютий – сосна, береза, рябіна

Березень – липа, дуб

Квітень – клен, горіх

Травень – каштан, тополя

Червень – яблуня

Липень – ялина

Серпень – тополя, сосна

Вересень – горі, верба, слива

Жовтень – рябіна, клен, горіх

Листопад – каштан, ясен

Грудень – тополя, яблуня.

Ось так за розмовами пройшов час, за який наші мами здійснили диво! Попросимо нам продемонструвати свої зачіски! (під музику відбувається дефіле учасниць)

Ось  і добігла кінця наша зустріч. Добре, якщо в родинному колі тебе люблять і розуміють. Такі свята нас зближають, ми стаємо дружніми і сильними. Дякую всім, а на згадку – невеличкі подарунки від ваших матусь.